2 вересня 2018 року козаки, берегині та козачата Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» зібралися на Меморіальному комплексі Вічної Слави, щоб взяти участь у мітингу-реквіємі, приуроченому 75-й річниці визволення козацького міста Суми від нацистів. Козачата у супроводі козаків часто відвідують це святе місце. Монументальну бронзову скульптура радянського бійця висотою 6,5 метрів видно з любого куточка центру обласного міста, адже стоїть вона на 18-метровому кам'яному постаменті. Отже є надійним орієнтиром для козачат. Монумент невідомому солдату півкільцем охоплюють меморіальні плити, на яких висічено імена всіх солдатів, партизан та підпільників, які віддали власні життя за перемогу над німецькими окупантами.
На цих плитах є багато імен близьких і далеких родичів козацьких родин. Саме тому козачата так зацікавлено вчитуються у тексти стел, на яких зображено орден «Великої Вітчизняної війни» та висічено рік початку війни – 1941, а також орден на честь перемоги СРСР та рік закінчення війни – 1945. Діти з радістю і гордістю за свій козацький рід знаходять серед списку героїв, котрі віддали своє життя за звільнення країни від фашистської нечисті, прізвища та імена родичів.
Сумська паланка МГО "КОЗАЦТВО ЗАПОРОЗЬКЕ"
КОЗАКИ ВІДСВЯТКУВАЛИ ДЕНЬ МІСТА СУМИ
Біля Монументу невідомому солдату завмерла почесна варта. На оглядовому майданчику розташована Знаменна група. Серед білокорих берізок – салютна група з автоматами, Усе цікаво маленьким патріотам – активним членам дорослої козацької громади. Вони привітно зустрічають сивочолих ветеранів, вслухаються в мелодії воєнних років, що звучать у виконанні духового оркестру 27 реактивно-артилерійської бригади. На таких урочистостях козачата є єдиним чисельним дитячим гуртом, який завітав сюди, щоб квітами і піснею втішити ветеранів війни, воїнів-інтернаціоналістів, учасників бойових дій на сході України. І все ж козачата – маленькі діти. Тож, наприклад, у передчас виступу запозичили в кадетів барабан і випробували його на ударну звучність.
На 75-у річницю визволення міста Суми від фашистських загарбників зібралося значно менше ветеранів 2-ї Світової війни, аніж в інші роки. Зате більше прийшло тих, хто славить їх героїчний подвиг. Під звуки урочистої фанфари на східневий майданчик виходить колектив Народного аматорського хору Старосільського СБКЮ у виконанні якого звучали пісні «А льон цвіте» та «Фронтові побратими» і ми думками повертаємося в роки воєнного лихоліття, в час випробувань, втрат і героїчної боротьби з ворогом.
Диктор Дмитро Будянський озвучує, що 1 вересня 1943 року почалися важкі бої на підступах до міста, а вже наступного дня у воєнних зведеннях було зазначено: « 2 вересня, з боєм. оволоділи важливим обласним центром України – Суми. В боях за звільнення м. Суми від фашистських загарбників відзначились війська генерал-лейтенанта Чибісова і особливо 340-а стрілецька дивізія полковника Зубарева, 167-а стілецька дивізія генерал-майора Мельникова і 232-а стрілецька дивізія генерал-майора Улітіна.
На ознаменування досягнутих успіхів 340, 167, 232 стрілецьким дивізіям присвоїти найменування «Сумських» і надалі їх іменувати: 340-а Сумська стрілецька дивізія, 167-а Сумська стрілецька дивізія, 232-а Сумська стрілецька дивізія»... Перед учасниками мітингу-реквіємі, приуроченому 75-й річниці визволення козацького міста Суми від нацистів виступили представники обласної, міської влади Микола Клочко, Анатолій Ричкаль, Олександр Лисенко та голова міської організації України полковник Микола Бондарєв.
Інформація надана отаманом Сумської паланки МГО "Козацтво Запорозьке" - Генерал-командором Віктором Лях
І знову звучать слова диктора Дмитра Будянського: «На жаль, на кожне покоління приходиться війна. Юність дідів опалило полум’я Другої світової війни, батьки пройшли випробування Афганістаном, а нині вже наші ровесники на своїй землі відстоюють неподільність і соборність України». На цих словах східневий майданчик займають учасники театрелізованої композиції «Нам є, що захищати» у складі ансамблю барабанщиків, вокального ансамблю «Кадет» Державного ліцею-інтернату «Кадетський корпус ім. І.Г. Харитоненка» та двох дитячих козацьких чат (57 козачат) Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», що створені на базі ССШ І-ІІІ ст. № 25 м. Суми. Їх пісня схвилювала ветеранів, викликала у них позитивні емоції та схвальні оплески всіх учасників мітингу-реквієму (фото 4632, 4641, 4647, 4651).
Під барабанний дріб було висловлено вдячність мужнім воїнам за їх ратний подвиг в ім’я нашого сьогодення. Хвилиною мовчання, покладанням квітів до Монументу невідомому солдату та пам’ятнику воїнам антитерористичної операції на сході України, урочистим маршем і ходою вулицями міста, а також поминальною трапезою вшанували пам’ять усіх загиблих у роки війни.
Досвідчені козаки Сумської паланки переконані, що подібні заходи за участю молодих козаків і маленьких козачат сприятимуть формуванню в них патріотичної свідомості, залишатимуть незгладимі враження про те, як свідомі верстви українського народу вшановують людей, котрі віддали своє життя за звільнення рідної землі від фашистських загарбників і їх сателітів.
Організація відпочинку козацьких родин
На спільних засіданнях священиків і козаків Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке», Митрополит Лука завжди відзначає велику роль сімейних відпочинків просто неба у зміцненні козацьких родин і козацьких громад у цілому. А ще голова синодального відділу з пастирської опіки козацтва та фізичного розвитку молоді зосереджує увагу отаманів козацьких громад на тому, що такий відпочинок зближує досвідчених і малих козаків, сприяє їх оздоровленню, гартуванню й гуртуванню, спонукає до активного та здорового способу життя. Погляди та настанови головного духовного наставника козаків України до вподоби козакам Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке».
Тож, традиційно у теплу вересневу суботу десять козацьких родин на чолі з отаманом паланки генерал-командором Віктором Ляхом і класним керівником 2-В козацького класу берегинею Ліною Крівшенко вирушили на свій черговий відпочинок до урочища «Берізки» – улюбленого місця дозвілля мешканців Роменського мікрорайону м. Суми.
Цього разу козацькі родини розбилися на три групи: чоловіків, жінок і дітей. Чоловіки вели жваву розмову про формування у синів справжніх чоловічих якостей, про мисливство та диких тварин, яких їм вдалося вполювати, повадки копитних звірів і вовків… Жінки ділилися досвідом виховання дітей, секретами домашньої кухні, консервації, догляду за тілом, іншими жіночими таємницями. Діти розповідали один одному про літній відпочинок у горах, на морі, нових друзів і знайомих, займалися своїми дитячими забавами.
Після того, як усі досхочу наспілкувалися й гарно перекусили, чоловіки вирішили догодити жінкам – підсмажити для них і своїх діточок запашні шашлички й інші смачні наїдки. Під час приготування обіду жартували, демонструючи свої вміння з розпалювання багаття, ароматизації м’ясних блюд, і звичайно ж силу, як наприклад, – ламання через коліно занадто товстих дубових гілок.
Чоловічого обіду з непідробною цікавістю та нетерпінням чекали і жінки, і діти. Були для цього й інші причини – аромат гарно засмаженого м’яса приємно подразнював ніздрі й викликав відповідні реакції ледь зголоднілого шлунку. На природі це дуже помітно. Козаки це знали і навмисно не поспішали з пригощанням. Коли ж чоловіки піднесли ароматні наїдки до накритої стравами скатертини, жінки ахнули від задоволення, а діточки у шаленому бігу ледь не звалили своїх татусів. Жінкам на якусь мить довелося стримувати малечу.
Слід відзначити, що під час таких сімейних відпочинків ми завжди використовуємо батьків до закріплення здобутих навичок з туристсько-екологічної діяльності, що сприяють проведенню спостережень, досліджень, забезпеченню повноцінного фізичного розвитку й фізичної підготовленості козачат. Серед таких навичок – лазіння по деревах з метою дослідження їх стану здоров’я, виявлення захворювань, а також спостереження за птахами, дослідження будови й матеріалу пташиних гнізд після вильоту пташиної молоді тощо. Виконання таких вправ з використанням мотузок не потребують значних фізичних зусиль дитини та занадто дорогого туристського спорядження. Вони під силу 6 – 7 річним козачатам. Для цього слід лише придбати монтажний (або інший страхувальний) пояс та 10 звичайних дешевих мотузок діаметром 15 – 20 мм (щоб не завдавали болю стопам) і довжиною близько 2,5 м. Мотузку складають удвічі, кінці зав'язують в один міцний вузол. Такою здвоєною мотузкою слід обхопити стовбур дерева та пропусти ходовий кінець у петлю. У нас виходить закріплена на дереві петля, в яку можна поставити ногу немов у стремено. Наступне стремено робиться з протилежного боку. Таких стремен може бути до 10 і більше. На початковому етапі їх робить досвідчений козак, якому допомагає дитина. Під час оволодіння прийомами лазіння, козачат підстраховує дорослий.
Вправи з лазіння по деревах мають велике прикладне значення при спостереженні та з’ясуванні численної кількості природних взаємозв’язків у рослинному й тваринному світі, виживанні серед дикої природи, облаштуванні тимчасового безпечного житла, засідки і веденні розвідки.
На фотографії ви бачите з якою радістю, з яким азартом вісім козачат одночасно стрибають через довгу мотузку-скакалку. До речі подібна вправа для семирічних козачат дуже складна: необхідно за відповідною командою дорослого перестрибнути через мотузку всім разом, а отже весь час бути максимально зосередженим, щоб знову і знову перестрибувати… Необхідно ні на мить не відволікатися, кожного разу необхідно дослухатися до команди дорослого й діяти миттєво, без ніяких зволікань, інакше підведеш своїх маленьких побратимів – унеможливиш їх виграш.
Вправи з перестрибування через скакалку цілим роєм – 8 – 10 козачат – сприяє відпрацюванню навичок чіткого й стрімкого виконанню команд, гуртуванню рою й відчуття ліктя свого козацького побратима. До того ж стрибки на скакалці сприяють розвитку всіх м’язів ніг, витривалості, стрибучості, виробленню правильної постави, почуттю легкості тіла й бадьорості, а ще стрибки на скакалці добре тренують серце і дихальну систему, допомагають схуднути.
Незамінним і захоплюючим видом змагань на лоні природи є перетягування канату. Такі змагання були частиною стародавніх Олімпійських ігор, які датуються 776 р. до н.е. Вони не втратили своєї популярності і в наш час. Практика підготовки козаків і козачат до перетягування канату показує. що перемагає та команда, яка має високий рівень готовності до злагодженості командних дій. Отже в таких змаганнях виявляються згуртованість, командний дух, сила та міць козацького рою.
Є в перетягуванні канату й певні правила, яких в обов’язковому порядку потрібно дотримуватися. Згідно правил, з різних кінців канату стоять команди по вісім людей. Важливо, аби сумарна вага одного колективу не перевищувала встановлену норму для даної вагової категорії. Окрім цього, канат має відповідати певним критеріям у довжині та товщині. Перед кожним стоїть задача – перетягнути канату на 4 м, до позначки, віддаленої від центру. Для виграшу є дві можливості: або ви перетягуєте канат на необхідну відстань, або в команді суперника хтось впаде чи сяде.
Отже перетягування канату є і захоплюючою розвагою для козаків і козачат з дотриманням певних правил, і водночас визнаним видом спорту.
Були тут також ігри з використанням м’яча та накидних кілець, в які охоче гралися козачата…
При такому підході до організації сімейного відпочинку, усі стають зацікавленими співучасниками свого й дитячого розвитку, прихильниками здорового, активного, насиченого й радісного способу життя.
ВШАНУВАННЯ СУМСЬКИХ ПАРТИЗАН
21 вересня 2018 року у переддень партизанської слави козаки, берегині та козачата дитячої козацької чоти Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» зібралися у сквері на Привокзальній площі біля Монументу «Слава героям Сумщини», щоб віддати данину народної пошани тим, хто в суворі роки Другої Світової війни в глибокому тилу боровся з фашистами.
Окрім козачат сюди прийшли учні 7-х – 8-х класів ЗОШ І-ІІІ ст. № 18 та кадети Сумського державного ліцею-інтернату «Кадетський корпус імені І.Г. Харитоненка».
Монумент «Слава героям Сумщини» встановлений у 1967 році до урочистостей, присвячених відзначенню Сумської області найвищою державною нагородою за активну участь у партизанському русі, мужність і стійкість, виявлені трудящими Сумської області в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками в період Великої Вітчизняної війни і за успіхи, досягнуті в розвитку народного господарства.
Скульптурна група з чотирьох людей відлитих з чавуну нагадує нам, що у роки війни чоловіки, жінки й діти об’єдналися для спільної боротьби з військами гітлерівської коаліції.
Історично склалося так, що Сумська область стала колискою партизанського руху в Україні. Уже багато років ми входимо спогадами у той день, коли в Спадщанському лісі взялися до зброї народні месники. Тут формувалися, звідси виходили в легендарні рейди глибокими тилами ворога партизанські з’єднання під командою С. Ковпака, С. Руднєва, О. Сабурова, М. Наумова, Я. Мельника, Л. Іванова, М. Таратути.
Сьогодні для нас – гартованих в багатьох військових і трудових звитягах – важливо, щоб наша козацька молодь знала, зберігала у своїй пам’яті й правдиво передавала нащадкам славне історичне минуле нашого народу.
Нам приємно спостерігати, як наші козачата підходять до військових, вдивляються у мужні обличчя солдат, котрі стоять у почесній варті біля Монументу «Слава героям Сумщини», як вони, спостерігаючи за воїнами знаменної групи, – непримусово розпрямляють свої дитячі плечі, випрямляють спини – набувають урочистої військової постави й ходи.
Біля козацького Монументу розташувалися воїни салютної групи та оркестру 27-ї Сумської реактивної артилерійської бригади. У їх виконанні звучить урочиста фанфара. Диктором карбуються слова:
Згадаємо усіх в серцях живих і нині,
Хто захистив наш край у час страшний війни,
Хто ворога здолав во славу України –
Землі Сумської кращії сини!
З вітальним словом до партизан звернулася Ольга Волошина, заступник міського голови. У своїй промові вона наголосила, що 22 вересня, коли у 1941 році С.А. Ковпак підписав наказ про створення Путивльського партизанського загону, народ України відзначає День партизанської слави, віддає належне добровільним захисникам Вітчизни, які зі зброєю в руках в роки тяжких випробувань виступили проти досвідченого й до зубів озброєного агресора. Народну війну в тилу фашистських військ партизани вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, у лісових і степових районах України. Опір здійснювався на всій окупованій території і був нищівним для загарбників.
Слід зазначити, що на сьогодні у м. Суми проживає сім партизанів, торік їх було вісім. Серед присутніх – двоє партизан. Один із них – Михайло Бодік розповідає, що роки війни був у розвідці, воював у тилу ворога: підривав мости, щоб перешкодити гітлерівцям доставляти військову техніку, боєприпаси, живу силу на фронт…
Полковник Микола Приходько до партизанів прийшов у сімнадцять років. Два з половиною роки воював у з’єднанні Сидора Ковпака. Своїми ногами пройшов усі ті кілометри, які з боями пройшов його партизанський загін....
Голова Сумської міської організації України полковник Микола Бондарєв зазначив, що незважаючи на відсутність досвіду боротьби, вже з червня по липень 1941-го в Україні розпочали боротьбу 883 загони, 1700 диверсійних груп, які стали основою для організації партизанських загонів і з’єднань. До них добровільно йшли люди, щоб протистояти гітлерівцям, які вогнем і кулями вводили на Україні «Новий порядок»….
Партизанська війна – це окрема сторінка тих далеких народних військових подій: 6200 партизанських загонів і підпільних груп, що налічували близько мільйона людей, щодня завдавали відчутних втрат гітлерівським військам на окупованій території України. Приємно усвідомлювати, що саме на Сумщині народжувалися ті партизанські загони, які першими показали приклад у боротьбі з німецькими загарбниками й поклали початок створенню та гуртуванню партизанських загонів у лісах Північної України.
Завдяки безстрашній і непримиренній боротьбі партизанів і підпільників земля України горіла під ногами фашистів, а Сумщина назавжди увійшла в історичний літопис війни, як партизанський край. Цим мають пишатися й гордитися молоді козаки й маленькі козачата. Пишатися так, як у свій час пишався своєю ратною звитягою старий уславлений козак – Сидір Артемович Ковпак.
Наша козацька молодь добре знає історію створення партизанських загонів, навідується до Спадщанського лісу, організовує в ньому партизанську розвідку, всілякі дослідження, змагання, варить та засмажує на вогнищі козацькі страви, бере активну участь у заходах, що проводяться з нагоди відзначення Дня партизанської слави у м. Путивль і, звичайно ж, у славному козацькому місті Суми.
Ми, козаки, робимо все від нас залежне для того, щоб День партизанської слави назавжди залишався у пам’яті наших козачат, передавався із покоління в покоління, збагачував такі поняття, як Батьківщина, честь, обов’язок і пам'ять. До кожного з таких урочистостей ми відповідально готуємо своїх козачат, виступи яких завжди радують ветеранів партизанського руху й тих, хто щиро вболіває за їх долю.
21 вересня 2018 року у програму виступу козачат входили хорові вітання, адресовані партизанам Сумщини, патріотичні декламування, козацькі бойові вигуки та заклики, пісні «За славу і за волю», «Нам є, що захищати» та запевнення ветеранів у тому, що вони завжди наслідуватимуть славних партизан України.
Козаки, берегині й козачата не залишали майданчик Монументу «Слави героям Сумщини» аж доки не поклали квіти до підніжжя пам’ятника, не проспівали разом з усіма Гімн України, не почули салютних залпів на честь загиблих під час Другої світової війни, не поговорили з партизанами, не подякували їм за їх героїчний подвиг у кривавій війні…
Ми, наставники козачат, маємо надію, що вони у майбутньому достойно житимуть і розповідатимуть своїм дітям про партизанську славу, виховуватимуть їх на засадах козацтва так, як це робимо ми – козаки й берегині Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке».
© 2022 МГО "Козацтво Запорозьке"
Пишіть нам: