Які вони, – козаки Великописарівщини?
Багато славних козаків МГО «Козацтво Запорозьке» (МГО КЗ) проживає на теренах Сумщини. Однак не кожен район може пишатися такими козаками, які живуть та творять на території Велико-Писарівського району. Сьогодні доречно зупинитися на характеристиці двох з них: осавула Костянтина Гладченка, радника отамана Сумської паланки МГО КЗ з мистецьких питань та підосавула Василя Статівки, отамана Велико-Писарівського куреня Сумської паланки МГО КЗ. Цих відомих побратимів здавна єднає споріднена доброчинна справа.
Характерною козацькою рисою Василя Вікторовича є наполеглива цілеспрямованість на шляху досягнення мети. Він рідкісний трудоголик. Не соромиться запитувати й радитися при творенні нового задуму. Ніколи не ображається на критику, якою так щедро обдаровують його односельці. Раніше він славився тим, що робив гарні та зручні приклади для мисливської зброї, козацькі гармати, займався садово-парковою архітектурою.
Коли ж загорівся бажанням зробити величну скульптурну композицію святого рівноапостольного князя Володимира, звертався за допомогою до багатьох художників і скульпторів, у тому числі й до місцевих: Віктора Думчикова та Василя Артюшенка. Віктор Михайлович проявив зацікавленість і людяність у відношенні до допитливого «колеги». Інші почали дорікати на те, що він береться не за свою справу, до того ж – за таку, на яку немає ніякого права. Навіть рідні та друзі дорікали йому.
Однак Василь Вікторович не здавався, цілий місяць як на роботу приходив на дачу Володимира Мирошника. Натхненно й самовіддано працював над створенням скульптурної композиції святого рівноапостольного князя Володимира. Поспішав її завершити до 28 липня – 1029-ї річниці Дня хрещення Русі.
Слід відмітити, що поруч з ним завжди був Володимир Мирошник, чоловік з дуже великою харизмою, хоча на вид – звичайна скромна людина. У той же час він має неабиякий дар надихати, навіювати, заохочувати творця, заставляти його повірити у власні сили. Так було і з підосавулом Василем Статівкою, котрий до зустрічі з Володимиром Павловичем нічого подібного не робив. Але ж, саме завдяки Володимиру Павловичу, повірив, що зможе довести розпочату справу до кінця. Під пекучими променями сонця різав, рубав, стругав неподатливий дуб, часто переробляючи риси обличчя святого. І кожного разу говорив: «Все, досить, Більше нічого змінювати не буду». І щораз все починалося знову. Такий стиль роботи аматора-початківця.
Коли творцю здалось, що робота завершилася, отаман Сумської паланки МГО КЗ, генерал-командор Віктор Лях звернувся до осавула Костянтина Гладченка – студента-скульптора Львівської національної академії мистецтв.
Костянтин Васильович виїхав у той же день. Одразу звернув увагу на недосконалість виробу, значне порушення пропорцій й певні композиційні недоліки. Василь Вікторович погодився з усіма зауваженнями, але до усунення недоліків руками митця не погодився. Всеж з радістю став переймати досвід свого побратима. Костянтин Гладченко штрихував олівцем місця з яких треба було зняти стружку чи підрізати окрему деталь обличчя й інших елементів скульптурної композиції, як, наприклад, стилізованого зображення церкви, тризуба тощо. Василь Статівка швидко виправляв вказані недоліки та правки, значно вдосконалюючи свій виріб.
За кілька днів майстерність отамана куреня настільки зросла, що козацький побратим-наставник не стримався від похвали: «Жаль, що ти, Вася, не студент факультету монументально-декоративної скульптури нашої академії. Твоя скульптура заслуговує на відкриття та визнання тебе, як гарного учителя трудового навчання й народного умільця».
«Чом не творити, коли поруч щирий і талановитий друг – здобувач досвіду та знань вищої академічної школи» – подумав спітнілий і вдоволений своєю працею Василь.Він переміг себе, пізнав головні тонкощі й секрети скульптурної справи і тепер по-справжньому відчув свою спроможність дарувати людям радість. Радість спілкування з прекрасним. Спонукати односельців до усвідомлення того, що кожен, якщо захоче, зможе внести свою лепту у покращення селищної зони відпочинку, стати корисним і значимим для селищної громади Великої Писарівки.
28 липня 2017 року на березі річки Ворскла в кінці вулиці Кармелюка у рекреаційній зоні відпочинку Гетьманського парку відбувся урочистий захід Великописарівського літературно-мистецького об’єднання «Джерело натхнення», на якому було встановлено та відкрито скульптуру Володимира Великого з нагоди 1029-ї річниці з Дня хрещення Київської Русі та 71-ї річниці з Дня народження Володимира Мирошника. Святкові урочистості відкрив сам іменинник. Він виголосив короткі відомості про життя й діяльність великого князя Володимира та його роль у зміцненні Київського князівства та хрещенні Русі. Надав слово кожному з членів творчого товариства і, звичайно ж, самим творцям скульптурної композиції та їх отаману.
Цікаву історію про дубову колоду розповів учитель трудового навчання, отаман В-Писарівського куреня Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» підосавул Василь Статівка. Колоду для виготовлення скульптурної композиції виділив головний лікар районної лікарні Роман Побідінський. Коли ж ми приїхали забирати цю колоду, то натрапили на непередбачувану перепону. Один з працівників лікарні відклав її з метою використання на дошки для підлоги свого підсобного господарства. І забрати її без втручання господаря лікарні не могли… Територія на якій працювали над виготовленням скульптури була обезструмлена. Струм безкоштовно надавав учасник АТО Андрій Пасюга. Були й інші проблеми. Часто тупився та щербився на сучках робочий інструмент. Не витримала темпу праці й спеки навіть «болгарка»… Коли ж визначалися з місцем встановлення, кожен бажав мати цю скульптурну композицію на своїй території: поліція за умови встановлення на їхній території, обіцяла забезпечити надійну охорону та збереження; підприємці – шалені кошти; кожен з працівників Гетьманського парку також хотів би мати Володимира Великого на своїй рекреації… Однак автор такого доброчинного проекту погодився на встановлення свого творчого вироду на узбережжі річки Ворскли біля Володимирської бесідки з тим, щоб усі піші й водні мандрівникимогли бачити скульптурну композицію святого рівноапостольного князя Володимира, зупинятися тут для перепочинку, оздоровлюватися та заряджатися надзвичайно позитивною аурою, що тепер завжди пануватиме тут навколо постаті святого хрестителя Київської Русі.
Досить скромно про свою участь у створенні такого шедевру говорив осавул Костянтин Гладченко. У своїй промові здебільше славив Василя Вікторовича, свого козацького побратима, колегу скульптурної творчості.
Гарними словами відзначив значущість козацької доброчинної діяльності Леонід Клизуб, селищний голова. Запевнив мешканців Великої Писарівки у тому, що й надалі буде підтримувати будь-які творчі справи, спрямовані на поліпшення навколишнього середовища, облаштування рекреаційних зон, які спрямовані на відновлення та збагачення емоційного, інтелектуального, духовного та фізичного аспектів здоров’я.
Навіть під зоряним склепінням неба продовжувалося обговорення такого доброчинного дійства. Лунали пісні, заклики, вірші, здравиці на честь козаків, поетів, іменинника Володимира Мирошника. І, звичайно ж, мова йшла про здійснення освячення скульптурної композиції й території рекреаційної зони священиками Української Православної Церкви (адже всі вони у цей день знаходилися на святкуванні Дня Хрещення Русі у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі).
Хочеться вірити, що здійснене сьогодні, є лише початком постійно-зростаючих творчих злетів і виважених суспільно-корисних справ – козаками Велико-Писарівського куреня Сумської паланки МГО КЗ на території селищної рекреаційної зони відпочинку в чудовому Гетьманському парку.
Член національної спілки журналістів України,
генерал-командор Віктор Лях
© 2022 МГО "Козацтво Запорозьке"
Пишіть нам: