gallery/n_head_smol
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2

Відзначення свята Різдва Богородиці

        22 вересня козаки Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» приїхали до протоієрея Олексія Селегеня, настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці, щоб разом зі своїм головним духовним наставником і численними прихожанами відсвяткувати свято Різдва Богородиці – головне храмове престольне свято.

Сумська паланка МГО "КОЗАЦТВО ЗАПОРОЗЬКЕ"

Інформація надана отаманом Сумської паланки МГО "Козацтво Запорозьке" - Генерал-командором Віктором Лях

Вгору
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2

         Великого значення цьому святу надає Верховний отаман України та Діаспори, гетьман козацтва Запорозького, маршал козацтва Дмитро Сагайдак, адже воно славить Різдво Богородиці – Покровительці Козацтва, всього воїнства. Маршал козацтва Дмитро Сагайдак є для всіх козаків Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» прикладом служіння Українській Православній Церкві, її захисту, збереженню канонів православ’я, забезпечення недоторканості церковних святинь.
   Богослужіння у храмі Різдва Пресвятої Богородиці села Кам’янка очолив протоієрей Олександр Карпець, настоятель Вознесенського храму та благочинний Тростянецького церковного округу. Йому співслужили: протоієрей Олексій Селегень, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці й головний священик Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке»; протоієрей Ярослав Воробей, настоятель Хрестовоздвиженського храму села Боромля; протоієрей Володимир Федоришин, настоятель храму Святителя Миколая села Білки; отець Сергій, настоятель Свято-Миколаївської церкви села Буймер; отець Василій, настоятель Михайлівської церкви селища Кириківка; отець Василь, настоятель Вознесенського храму села Яблучне; диякони В’ячеслвав і Олександр.

     На Богослужіння на честь Різдва Богородиці до храму села Кам’янка з’їхалося багато шанувальників протоієрея Олексія Селегеня із Сумської, Харківської, Полтавської областей.
     Під час Богослужіння було виголошено тропар Різдва Богородиці (головна коротка молитва на честь свята): «Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: бо з Тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, знищивши прокляття, дав благословення і, знищивши смерть, дарував нам життя вічне».
      Проспівано кондак Різдва Богородиці (коротка пісня, яка містить історію святої події): «Іоаким і Анна звільнилися від сорому за бездітність, а Адам і Єва — від смертельної загибелі святим Твоїм Народженням, Пречиста. Його святкують і люди Твої, позбавилися від тяготи гріховної, голосно Тобі вигукуючи: неплідна народжує Богородицю і живительницю Життя»..
     Виголошено величання Різдва Богородиці: «Величаємо Тебе, Пречиста Діво, і шануємо святих Твоїх батьків, і всеславне славимо різдво Твоє».
     Під час Богослужіння козаки Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» і чисельні віруючі приступили до таїнства покаяння та причастя Крові та Тіла Христового.

      За Богослужінням також були піднесені молитви за мир в Україні і всьому світі. Після, – відбулася урочиста хресна хода (яку традиційно очолили козаки Сумської паланки) навколо храму. Богослужіння завершилося побажанням многоліття усім віруючим православної України, а також виголошена вічна пам’ять тим спочилим будівельникам, пожертвувачам і всім, хто поплатився життям, захищаючи Вітчизну та відстоюючи територіальну цілісність незалежної держави.

     Під час проповіді протоієрей Олексій Селегень наголосив, що у Галілейському місті Назареті жив Іоаким, відомий своїм царським походженням, з дружиною своєю Анною, дочкою первосвященика. Вони дожили до похилих років і були бездітними, за що їх зневажали. Це було джерелом скорботи для пари. Особливо важко було Іоакимові, як нащадкові царя Давида, тому що в його роді мав народитися Христос.
    Одного разу, коли Іоаким прийшов до Храму, первосвященик не дозволив йому принести жертву Богу, сказавши: «Ти не дав потомства Ізраїлю». Після цього невтішний Іоаким подався у пустелю для молитви, Анна залишилася вдома і теж молилася. У цей час їм обом з’явився ангел і кожному сповістив: «Господь почув молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть в усьому світі».
      Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілися біля Золотих воріт Єрусалиму.
      Після цього Анна зачала. Як описується в Протоєвангелії Іакова, «пройшли належні їй місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила».
Козаки вже вкотре вслухалися в слова добре знаного тексту, однак кожного разу по-новому переосмислювали його, брали для себе нові уроки, робили корисні висновки:
          1. Нам, – козакам і всьому грішному православному люду необхідно навчатися в Іоакима та Анни набожності, смиренності та любові. Щодо останнього, то все їхнє життя було проникнуте любов’ю до Бога, до людей й один до одного. Саме за ці почуття Господь послав Іоакимові та Анні велику радість. Під кінець їхнього життя у них народилася дочка – Марія – Матір Сина Божого, Спасителя світу.
          2. Життя Іоакима та Анни насичене повчальним змістом. Праведники навчають нас, козаків тримати дане слово навіть тоді, коли це вимагає від них надвеликих пожертв. Так,наприклад, незважаючи на свою старість, Іоаким та Анна не тільки не переставали просити у Бога, щоб він послав їм дитину, а й давали обітницю: посвятити народжену дитину Богові. Тільки справжні люблячі батьки можуть усвідомити, як тяжко розлучатися з довгоочікуваною дитиною. Іоаким і Анна дотрималися своєї обіцянки, – віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.
           На жаль, у нашому середовищі є такі, котрі не дотримуються свого слова, – нехтують честю козака, викликаючи цим неповагу й, навіть, огиду своїх побратимів, що в кінці кінців руйнує єдність і міць усієї козацької громади.
            Після Богослужіння на церковному подвір’ї була організована урочиста трапеза для усіх гостей та прихожан храму.
Священики, козаки та меценати трапезничали у новій столовій. За урочистою трапезою було висловлено щирі побажання на адреси: блаженнішого митрополита Онуфрія; голови Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки козацтва України і духовно-фізичного виховання молоді митрополита Луки; керуючого Сумським єпархіальним управленням митрополита Євлогія.
          Гості, які прибули на свято, відвідали «Обитель милосердя» на честь преподобного Сампсона странноприїмця, де вручили щирі подарунки усім, хто мешкає в цьому будинку. На закінчення урочистостей всім гостям від імені настоятеля храму Різдва Пресвятої Богородиці та притчу було виголошено найщиріші подяки та запрошення на відвідини обителі милосердя.
      Козакам Сумської паланки МГО «Козацтво Запорозьке» було приємно відчувати, що й вони доклали руки до облаштування «Обителі милосердя» на честь преподобного Сампсона странноприїмця. Так, наприклад, начальник штабу паланки генерал-осавул Василь Северин завіз сюди поребрик і плитку, з яких було прокладено тротуар до столової в якій харчуються дідусі й бабусі. Щорічно козаки завозять сюди дрова, нерідко й рубають їх, щоб літнім людям взимку було тут тепло й затишно.

gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2

      10 жовтня 2018 року козаки Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» взяли участь у святі молодості, мужності, відваги та креативу, що проходило в Сумському вищому училищі мистецтв і культури ім. Д.С. Бортнянського. Тут напередодні великих державних свят Покрова Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва та Дня захисника України був проведений захоплюючий конкурсний вечір «Art СВУМіК man».

Участь козаків у святі молодості, мужності, відваги та креативу

gallery/43428678900_cefcf41d29_c_1_

       На цьому урочистому вечорі-святі сім талановитих та креативних студентів в творчих конкурсних і силових змаганнях наполегливо виборювали право отримати звання «Art СВУМіК man». Було дуже весело спостерігати не тільки за змаганнями, але й за виявами акторської майстерності під час багатьох чоловічих випробувань.
           Компетентне журі, яке очолювала директор училища, заслужений працівник культури України Н.М. Гринь, прийняло рішення назвати переможцем конкурсу студента ІІІ курсу відділу народної хореографії Мартиненка Романа. Саме йому пощастило в цьому році стати першим серед сміливих, завзятих, кмітливих та неперевершених юнаків училища.

gallery/44519351754_3b24d9c987_c_1_

        Інші учасники стали переможцями конкурсу в таких номінаціях: «СВУМіК спортмен» – студент ІІІ курсу відділу оркестрових духових та ударних інструментів Купченко Олександр; «СВУМіК етномен» – студент І курсу відділу видовищно-театралізованих заходів Марющенко Артур; «СВУМіК джентльмен» – студент ІV курсу відділу народної хореографії Уткін Микола; «СВУМіК креативмен» – студент ІV курсу відділу народного пісенного мистецтва Бородаченко Михайло; «СВУМіК імпровізмен» – студент ІV курсу видовищно-театралізованих заходів Бераіа Давіди; «СВУМіК фейсмен» – студент ІІ курсу відділу образотворчого мистецтва, декоративного мистецтва, реставрації Плохута Дмитро. До того ж, усі учасники конкурсної програми продемонстрували гарні фізичні якості.

        У своєму виступі генерал-командор Віктор Лях відзначив вагомі творчі здобутки Сумського вищого училища мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського – єдиного на Сумщині мистецького навчального закладу, який поєднуючи численні напрямки, успішно створює і на високому професійному рівні реалізує інноваційні мистецькі програми та проекти на Міжнародних, Всеукраїнських, обласних, міських фестивалях, конкурсах, виставках.
       Колектив викладачів та студентів відомий на Сумщині як постійний пропагандист народної творчості, фольклорних традицій і обрядів: «Українські вечорниці», «Новорічні свята», «Масляна», «Щедрівки», а також благодійних акцій: «Серце до серця», «До Світлого Дня – світлі вчинки» що так до вподоби членам Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке».

        Генерал-командор Віктор Лях також відзначив належну фізичну підготовленість юнаків – майбутніх захисників Вітчизни та нагородив педагогічний колектив Сумського вищого училища мистецтв і культури імені Д.С. Бортнянського Грамотою отамана Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» за сумлінну плідну працю, високий професіоналізм, результативну діяльність з військово-патріотичного виховання молоді, її підготовки до служби у Збройних Силах України та активну життєву позицію. Такою ж Грамотою було відзначено Надію Гринь – директора цього навчального закладу та Анатолія Мафтіка – викладача предмету «Захист Вітчизни».

gallery/44519352404_e2fe45e023_c_1_
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2

З КОЗАЦЬКОЮ ТУРБОТОЮ Й ЛЮБОВ’Ю ДО УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

gallery/drawing1

          Листопад – місяць любові, туманів і підбиття підсумків річної роботи.
Сьогодні ж ми хочемо сказати кілька слів лише за жовтень місяць. Він для козаків Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» був дуже насиченим. Тільки в обласному центрі м. Суми члени козацької громади стали організаторами та співорганізаторами дев’яти масових заходів, приурочених святкування Покрова Пресвятої Богородиці, Дню українського козацтва та Дню захисника України.

gallery/fest_4

           У жовтні місяці козаки паланки були настільки затребувані, що працівники деяких навчальних закладів, установ і виробництв підлаштовували свої заходи згідно можливостей наших побратимів брати участь у їх проведенні. Таким чином їх відзначення розтягнулося на два тижні. Поряд з цим, козаки м. Суми долучалися до проведення урочистих заходів в інших населених пунктах області. Так, наприклад, начальник штабу паланки генерал-осавул Василь Северин виїхав до міста Лебедин, щоб взяти участь у проведенні Козак-фесту, що проходив у Лебединській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №6. У цьому навчальному закладі Василь Миколайович бажаний гість й активний співучасник таких урочистих заходів, як уроки мужності, уроки вивчення історії козацтва рідного краю, зустрічі з ветеранами Другої світової війни, учасниками бойових дій, воїнами антитерористичної операції на сході України тощо.

gallery/fest_2

           Козак-фест відкрив своїм гостям нові та традиційні сторони життя Лебединського краю. В музичному фестивалі брaли участь кращі аматорські колективи навчального закладу. До прогрaми козак-фесту входили народні й сучасні українські пісні, танці, декламування віршів…

         На адреси багатьох номерів художньої самодіяльності лунали схвальні оплески та вигуки.

gallery/fest_5

        На завершення урочистого свята генерал-осавул Василь Северин подякував учителям і учням загальноосвітнього закладу за турботу і вшанування усіх визволителів рідної землі: ветеранів війни, миротворчих батальйонів, воїнів антитерористичної операції.

gallery/fest_6
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/maxresdefaul_01

            Символічним днем професійного свята – Дня морської піхоти України – є 16 листопада 1993 року. У цей день під час складання військової присяги на вірність народу України особовим складом 4 окремої бригади морської піхоти ВМС України, мешканці селища Кизилташ (Феодосія-13, Автономна республіка Крим) вперше почули слова клятви морського піхотинця України. За традицією, напередодні Клятви, майбутні морські піхотинці проходили важке випробування. Новобранці виконували складні тактичні завдання та вправи: ведення бою у засаді та наступі, рейдові дії. Під час таких завдань вони висаджувалися на берег з моря, здійснювали великі за протяжністю марш-кидки, відбивали напад умовного противника, виконували парашутні стрибки та бойові стрільби, проходили нелегку смугу перешкод. Морським піхотинцям доводилося діяти в умовах задимленої місцевості, долати значні навантаження на межі людських сил, доводячи собі і своїм старшим колегам, що вони мають право носити чорний берет.


       Сучасна клятва морського піхотинця України базується на ратній звитязі й дотриманні принципів козацького побратимства: «… Я ніколи не порушу статутних правил взаємовідносин, не підведу й не покину в біді своїх товаришів по зброї, надам, кому потрібно, допомогу. Буду витривалим, морально стійким і нестиму на своїх плечах будь-який тягар військової служби. Готовий довести, що я – добре підготовлений морський піхотинець України, спадкоємець доблесті та честі Славетних захисників Вітчизни, – Запорозького козацтва… Морський піхотинець ніколи не здається до полону, не залишає полеглого товариша на поталу ворогу. Я готовий виявити всю свою стійкість при виконанні завдання, яке буде поставлено перед мною та виконувати його до кінця, навіть, якщо серед живих залишусь один…»

gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/безимени-5
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2

        Тут доречним буде навести цитату виписки з указу Катерини ІІ від 12 жовтня 1770 року про нагородження кошового отамана Петра Калнишевського та запорозьку старшину золотими медалями за участь у війні проти Туреччини: «… за собственноручным ЕИВ подписанием… о всемилостивейшем пожаловании золотыми медалями с портретом ЕИВ: 1-й – за отлично храбрыя противу неприятеля поступки и особливое к службе усердие Войска Запорожского кошеваго Кальнишевъскаго, осыпанного брилиантами, да того ж Войска старшин обозного Павла Головатова, писаря Ивана Глобы, есавулов Сидора Белого, Андрея Бурнаса и Андрея Порохни, Макара Ногая, Андрея Лукъянова, Сафрона Чернаго, Филипа Стегаила, Лукъяна Великого, Андрея Насакина, Алексея Черного…» [Російський державний військово-історичний архів, м. Москва, Російська Федерація. – Ф. 13. – Оп. 1 – 107. – Св. 120. – Спр. 64. – Арк. 160-160 зв. Оригінал].
        Слід зосередити увагу на тому, що у вище зазначеному указі Катерина ІІ відзначила золотою медаллю, усипану діамантами, кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського, а також золотими медалями – дванадцять його старшин за відмінно хоробрі поступки та особливу до служби старанність. У цей же час Дмитра Суліна, полковника Донського війська вона відмічає тільки за хоробрі і відмінні поступки, а Даніла Краснощокова, похідного полковника Донського війська – за хоробрі поступки.
Отже, Катерина ІІ по-особливому цінувала козаків Запорозької Січі, ставила їх на перше місце з поміж інших козацьких військ, щедро відзначала їх за вірність, досвідченість, мужність, рішучість, відчайдушну хоробрість, а заодно й ненавиділа та остерігалася за виняткову нескореність, волелюбність, жертовність та відданість рідному народу…
      Винятковою риторикою, дипломатичними здібностями, ратною й трудовою звитягою, вболіванням за віру православну, будівництво храмів і церковних шкіл вирізнявся святий праведний Петро Калнишевський – останній кошовий отаман Запорозької Січі. На його честь у місті Суми козаками Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» закладено й доглянуто міський Козацький сквер, встановлено пам’ятний знак, біля якого щорічно на День Покрова Пресвятої Богородиці та День українського козацтва проводиться обласний мітинг-реквієм.
           Тож, 16 листопада, в День морської піхоти України, офіцерський склад козаків і морських піхотинців зібрався біля пам’ятного знаку святому праведному Петру Калнишевському, щоб вшанувати його ратну звитягу та захист віри православної покладанням квітів та нахилом прапорів Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» і Спілки морських піхотинців України.

gallery/img_01

         У військових підрозділах морської піхоти Військово-морських військ Збройних Сил України шанують військову звитягу гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який з молодих років брав участь у всіх морських походах під проводом Самійла Кішки, виявляв рідкісну мужність, непоборний дух, зрілість і сміливість розуму. Він сам шукав небезпек і завжди перемагав.
        Подібно Петру Конашевичу-Сагайдачному діють сьогодні морські піхотинці у зоні бойових дій на сході України. Вони з честю виконують надзвичайно складні бойові завдання, отримуючи перемоги. Серед них – і члени Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке». Тож, козаки з радістю прийняли від морського піхотинця підполковника Андрія Вовка міні-прапори морської піхоти України. На малиновому бойовому прапорі зображена емблема морського піхотинця з гаслом «Вірний завжди», а на прапорі Спілки морських піхотинців України над емблемою викарбуване гасло «Там де ми, там – перемога!»

      За святковим столом звучали тости, в яких славилися героїчні вчинки сучасних воїнів бригад морської піхоти України, обговорювалися проблеми військово-патріотичного виховання робітничої, студентської, учнівської молоді, її підготовки до служби в елітних підрозділах Збройних Сил України, а також сумісна участь у широкомасштабних державних заходах

gallery/img_04
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/depositphotos_2
gallery/img_05
gallery/текст_кл