ЯК КОЗАЧАТА СУМЩИНИ ВІДЗНАЧАЛИ 100-РІЧЧЯ З ПРОГОЛОШЕННЯ ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ
З часу створення і до сьогодні козацький клас КУ Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 25, м. Суми є зразково-показовим дитячим структурним підрозділом Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке». Впродовж восьми років його очолює вчитель вищої категорії, учитель-методист Ліна Крівшенко, яка багато часу приділяє вихованню в козачат любові до Батьківщини, українського народу, державної мови. Наполегливо прививає у майбутніх захисників Вітчизни обов'язок берегти і зміцнювати рідну державу, ніколи не забувати про сумний досвід минулого, з оптимізмом дивитись у майбутнє, гарно навчатися, з дитячих років відроджувати красу довкілля й на дієвому рівні звеличувати й славити рідне козацьке місто – Суми.
До виховної роботи з козачатами Ліна Миколаївна долучає козаків Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке», батьків, воїнів Збройних Сил України та інших мешканців міста з активною громадською позицією.
Завжди домагається, щоб кожен виховний козацький захід був насиченим цікавим і сприйнятливим для дітей патріотичним змістом, а також затребуваним суспільством. Не винятком став і захід з відзначення 100-ї річниці з дня проголошення соборності України.
22 січня о 8.00 годині маленькі патріоти 2-В козацького класу виступили перед учнями 1-Б, 1-В і 3-А класів з літературно-музичною композицією «Україна – соборна держава» у залі рекреації рідної школи. Імпровізована сцена прикрашена гербами усіх областей України, з правого боку сцени – карта України й великі олівці, стенд з фотографіями.
Маленькі україночки зустрічають гостей хлібом і сіллю, несуть його на вишитому рушнику перед усіма учнями, демонструючи багатство земель України. Обладнання: хліб, сіль, рушник, калина, карта України, олівці. Наперед виходить Ліна Миколаївна й емоційно-вишукано вітає учнів із визначним і значущим державним святом і карбує вірш-загадку: «На землі великій є одна країна: гарна, неповторна, красна, як калина. І живуть тут люди добрі, працьовиті. І скажу, до речі, ще й талановиті. Землю засівають і пісні співають, на бандурі грають і вірші складають. Про ліси і гори, І про синє море, про людей і квіти… То скажіть же, діти, що це за країна?»
– Україна! – пролунала гучна стоголоса відповідь учнів.
Ліна Миколаївна розповіла дітям про те, що наша святкова зустріч присвячена нашій Батьківщині, країні, у який ми живемо. Україна – це квітучий край з рутою-м’ятою та барвінком. Україна – це милозвучна рідна мова, вишитий рушник, задушевна лірична пісня та калина біля хати. У наш клас завітали гості щирі, привітайте в добрий час гостей усмішкою й миром. Доброго дня вам! Доброго дня нам! Доброго дня всій Україні!.
Відзначення Дня соборності держави розпочалося виконанням Гімну України. Козачатам підспівували учні перших та третього класу. Це та хвилююча мить, з якої розпочинається кожен навчальний день учнів козацького класу. Для них Гімн України – одна з найкращих пісень, адже в йдеться й про них – дітей козацького роду.
Наперед виходять Єгор Герасименко, Артем Варуха, Дмитро Рогожний, Михайло Кондратюк. Вони по-черзі декламують: «Це – соборна моя Україна! Тут гори Карпати, степи і ліси. Ґрунти чорноземні, джерела цілющі, озера блакитні та клімат м’який. Козацька слава повік невмируща та шлях до свободи завжди нелегкий. Батьківщино, Вітчизно, країно моя! Де б в житті я не був, ти завжди біля мене, зі мною. Ти – це сонце барвисте, це – ліс, це поля. Я пишаюсь твоєю красою! Ти - вишневий садок, біля хати червона калина. Ти – це спів солов’я навесні у гаю, ти це пам’ять віків, Батьківщина моя, Україна!».
Їхні декламування продовжує Ліна Крівшенко: Україна... Скільки у цьому слові любові, тепла, ніжності. Україна – це безкраї простори, мальовнича природа, золоті ниви пшениці, ліси, моря, та ріки. Україна – це квітучі сади, стежина до хати, шепіт вітру і шелест дощу, спів птахів і рожева мальва під вікном. Україна – це росяні світанки, зоряне небо. Краса нашого краю вражає, захоплює, чарує. Давайте складемо тематичну «павутинку» до слова Батьківщина. І до слова Україна. Батьківщина – найдорожча, найкраща, наймиліша, найсвітліша, найрідніша Україна – суверенна, демократична, незалежна, соціальна, правова.
У виконанні дитячого козацького ансамблю звучить пісня «За славу і за волю», яка викликає шквал учнівських емоційних сплесків і схвальних вигуків, адже при її озвученні використовуються козацькі шаблі, барабани, що так приємно сприймається дітлахами початкових класів.
До карти України підходять Уляна і Марія Тімохіни й виразно та гучно декламують: «Чарівна і прекрасна наша Україна. А скільки ж в неї міст! Мов дивна мапа олівці. Червоний – місто Чернівці. Оранжевий - Одеса-мама, хоч кольорів там ціла гамма. Нас кличе жовтий без утоми до себе в гості у Житомир. Як на ланах зеленее збіжжя, зеленее місто Запоріжжя. А старовинний Борислав блакитну назву нам прислав. Всі кольори запам’ятати поможуть вам міста малята!
І знову виходить Ліна Миколаївна. Її слова стислі, інформативні й обов’язкові у цьому урочистому дійстві: «На долю нашого народу випало багато героїчного і водночас трагічного. Здавна земля наша була ласим куснем для сусідів. Історія України - це історія народу, який протягом багатьох століть боровся за свою незалежність та єдність. Ідея єдності нашої держави була однією з найзаповітніших мрій українців. 22 січня 1919 року в Київі було урочисто проголошено Універсал соборності, в якому говорилось про те. що однині воєдино об’єднаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України, Західна та Східна. Тепер є єдина, незалежна Українська республіка. Слово соборність включає у себе єдність і згуртованість. І от 22 січня ми відзначаємо День соборності України. Це надзвичайно важлива дата в історії нашої держави. Тепер Україна – одна з найбільших Європейських держав, її площа – 604 тисячі квадратних кілометрів, на ній проживає понад 110 національностей, і всі є громадянами України, які творять сьогодення своєї країни. Отже складаючи павутинку ми сказали, що Україна соціальна, незалежна, демократична, правова, суверенна, а тепер додамо – СОБОРНА».
Наперед виходять Поліна Акіменко, Тимофій Толстенков і Георгій Калітай. Вони урочисто виголошують: «Соборна Україна нині незалежна, як квітка синьо-жовта розцвіла. І не згубилася людська любов безмежна до України - неньки і її буття, що упродовж віків нам мрію дарувала й снагу іти до вільного життя. Буває часом сліпну від краси, спинюсь, не тямлю, що воно за диво, оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо. Усе, є – дорога, явори усе моє – все зветься Україна! Не вір у те щастя, що десь в чужині, хоч і зове, і кличе, на світі є Україна одна – там журавлі курличуть. Я україночка від роду,
Землі цієї я краплинка. Я – доля рідного народу, його дитина – українка.
Учителька зосереджує увагу дітей на тому, що батьківщина – це також наша культура. Варто знати, що ніщо так не єднає людей, як пісня. Українська пісня вливає в наші серця ніжність та любов, проростає в них паростками добра і краси. Українську культуру важко уявити без гуморесок.
Наперед виходять Артем Горенко, Кіріл Драган, Тимофій Леоненко й розповідають гуморески:
1. Скільки учнів у вашому класі?
— З учителькою — тридцять п'ять.
— Отже, без неї тридцять чотири!
— Е, ні! Без учительки в класі не залишиться жодної душі!
2. Петро біля дошки розв’язував задачу. Довго пихтів, чухав потилицю і нарешті за допомогою вчительки розв’язав.
— Гаразд, — сказала вчителька — ставлю тобі авансом «три»!
— А в получку буде «пара»! — прокоментував з останньої парти Сашко.
3. Вчителька на осінь дітям стала натякати. А коли в саду найкраще яблука зривати? И хлопчисько, що все знає відповв з-за парти: Як прив’зана собака. І немає варти.
Поліна Мажуга декламує: «Водограй, полів розмай, зелен гай, ліщина все це рідний, любий край – Наша Батьківщина. Пам’ятай, не забувай батьківську стежину, прикрашай, шануй свій край, дім свій – Україну».
Виходить Софія Бондаренко, вдягнена у вишиванку і червону спідничку. Її волосся прикрашає вінок з калини. Це дівчинка-калина. Привітавшись з учнями, вона починає декламувати: «Я – одна з улюблених рослин-символів України - Калина. Символ кохання, краси, щастя. Навесні я вкриваюся білим цвітом, а восени палахкочу гронами червоних плодів. Зацвітає калина, зеленіє ліщина, степом котиться диво-луна. То моя Україна, то моя Батьківщина, що, як мама і тато - одна.
У виконанні дитячого козацького ансамблю звучить пісня «Червона калина». Виконавці відомої української пісні виступають у своїх козацьких парадних одностроях (формах одягу). Усі дівчатка – вдягнені в українські вишиванки. На головах у них українські віночки з різнобарвними стрічками, що додає особливого забарвлення смисловому змісту пісні й урочистості святковому дійству.
І знову до учнів школи звертається Ліна Крівшенко. Вона наголошує, що доля України у дитячих руках, у руках зростаючих козачат, в руках усіх молодих громадян Вітчизни. Від усіх нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою, щасливою.
Наперед імпровізованої сцени виходять Ілона Алексенко, Кіра Казбан, Михайло Кондратюк й починають декламувати: «Любіть прекрасну Україну, цінуйте мову солов’їну, шануйте маму завжди, тата! працюйте, щоб жилось багато! Ще посадіть вербу, калину, оберігайте Україну… Ми маємо розуміти, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудувати економічно й духовно багату, вільну й демократичну Україну, якою пишатимуться наші нащадки.
Україно, соборна державо, сонцесяйна колиско моя! Ні, не вмерла й не вмре твоя слава, завойована в чесних боях. Я вірю, що дух твій ніколи не згасне. Ти совість народу, незгасна зоря, живи й процвітай, Україно моя, для миру, для щастя, любові й добра.
У виконанні дитячого козацького ансамблю звучить українська дитяча пісня «Україно – краю».
Ілона Алексенко, Кіра Казбан, Антон Зінченко виголошують слова: «Молюсь за тебе, Україно, молюсь за тебе кожен час, бо ти у нас одна – єдина, писав в своїх віршах Тарас. Молюсь, – казав він, щоб у тебе не було між людьми війни, щоб завжди було небо чисте на нашій стомленій землі, щоб завше у садку смерека весняним квітом під вікном цвіла і прилітали з вірою лелеки, щоб гомін хвиль послухати Дніпра.
Усі учні 2-В козацького класу були задіяні в урочистому державному дійстві, з неприхованим завзяттям виконували свої незамінні ролі.
Свято підійшло до кінця. Ліна Миколаївна бажає усім міцного здоров’я, щастя, добра, миру, злагоди і глибокої віри у щасливе майбутнє України! Пропонує учням розмістити навколо карти України сердечка щоб наша Батьківщина була захищена любов ю їхніх дитячих сердець.
На завершення урочистого дійства лунає пісня «Нам є що захищати» у виконанні дитячого козацького ансамблю. Їх підтримують оплесками і підспівують всі учні 1-Б, 1-В, 3-А класів. Усі виявляють радість.
Але ж для учнів козацького класу урочистості з нагоди Дня соборності України тільки розпочиналися…
Об 11.00 годині учні 2-В козацького класу стали активними учасниками мітингу, покладання квітів до підніжжя пам’ятника Т.Г. Шевченку. До них долучилися й учні 6-В козацького класу. Вихованці дитячих козацьких громад Сумської паланки Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорозьке» були єдиними, хто у визначний для держави день вітав мешканців м. Суми хоровими декламуваннями й патріотичними піснями з нагоди Дня соборності України.
23 січня об 11.50 годині учні 2-В козацького класу також виступали перед учнями 3-В класу з літературно-музичною композицією «Україна – соборна держава».
Таким чином, в час святкування 100-річчя з Дня соборності України, усі наші козачата виявили активну громадську позицію й дієвий патріотизм.
Інформація надана отаманом Сумської паланки МГО "Козацтво Запорозьке" - Генерал-командором Віктором Лях
© 2022 МГО "Козацтво Запорозьке"
Пишіть нам: