Козак без віри - не козак
Величаємо Тебе, Пресвята Діво, і шануємо Покров Твій святий, бо Тебе бачив святий Андрій у повітрі, коли Ти молилася за нас Христу.
14 жовтня, в день Покрови Божої Матері, православні християни згадують чудо, яке сталося в 910 році.
Повна назва свята — Покров Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії.
Згідно Передання, Богородиця з’явилася віруючим, які молилися у Влахернському храмі в Константинополі. Сталося це в 910 році. Божа Матір розкрила свій омофор (покривало для голови) над людьми, і це чудо стало знаком заступництва над людьми. У свята немає аналогів в інших гілках християнства.
Події Покрову Пресвятої Богородиці
Диво явлення Богородиці відбулося в середині Х століття. У Влахернській церкві в Константинополі зберігалися риза Богоматері, омофор (покривало для голови) і частина пояса. Ці святині в V столітті перенесли сюди з Палестини. Був недільний день, йшло всенічне бдіння. Серед парафіян був святий Андрій, Христа ради юродивий. У середині ночі, під час молитви, він побачив, як по небу йде Пресвята Богородиця. Вона була осяяна світлом, поруч з нею йшли Іоанн Предтеча, Іоанн Богослов, ангели й святі.
Святий Андрій побачив, як Божа Мати стала на коліна і почала зі слізьми молитися за християн. Потім підійшла до Престолу храму і продовжила молитися там. А потім — зняла з голови омофор і розпростерла його над людьми, що молилися. У цей момент сяйво йшло не тільки від Богородиці — покривало теж світилося «краще променів сонячних». Богородиця просила Господа Іісуса Христа прийняти молитви всіх людей: «Царю Небесный, – глаголаше в молитве на воздусе со Ангелы стоящая Всенепорочная Царица, – приими всякаго человека, молящегося к Тебе и призывающего Имя Мое на помощь, да не отыдет от Лика Моего тощ и неуслышан».
Ікона Покрова Пресвятої Богородиці
СЛОВО
Митрополита Білоцерківського і Богуславського
АВГУСТИНА (МАРКЕВИЧА)
Запорозькі козаки вважали Богородицю-Покрову як заступницю та захисницю від ворога. Головна січова церква завжди була на честь Покрови. Її ікона була в кожному козацькому курені. Зображували її й на хоругвах, під якими козаки виступали в походи. Перед кожним походом навколішки ставали на молитву до Пресвятої Богородиці - "Під Твою милість прибігаємо".
"Під час походу ці люди дотримуються тверезості, - пише французький інженер Ґійом Левассер де Боплан. - І якщо між ними трапляється п'яниця, отаман наказує викинути його в море. Окрім того, жодної горілки везти з собою не дозволяється, оскільки під час походів і експедицій вони високо цінують тверезість". По завершенні походу - незалежно від його успішності – козаки відправляли молебень на честь Божої Матері.
Саме на свято Покрови Пресвятої Богородиці, 14 жовтня, на козацькій раді січовики щороку обирали собі кошового отамана. За звичаєм, він мав двічі відмовитися від честі очолити "шановане товариство". Погоджувався після третьої пропозиції. Цим ніби підкреслював, що йде на цей уряд не з власної волі, а на прохання козаків. Новообраний кошовий дякував січовикам за честь і кланявся на чотири боки.
- Будь, пане, здоровий та гладкий. Дай тобі, Боже, лебединий вік і журавлиний крик, - відповідали запорожці та клали йому на голову шмат землі.
Цим підкреслювали підлеглість кошового отамана волі всього січового товариства.
Особливе пошанування Покрови Богородиці збереглося, коли козацтво створило свою державу – Гетьманщину. У ній у XVII-XVIII ст. квітне "козацьке бароко". Виникає й новий тип ікони - "Козацька Покрова". На ній під покровом-омофором Богородиці іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків.
Величання Покрови Пресвятої Богородиці
© 2022 МГО "Козацтво Запорозьке"
Пишіть нам: