Козацькі походи на конях Славутськими козаками у 2018 році
«Важко знайти що-небудь більш органічніше, аніж союз козака і коня, хіба що мати з немовлям можуть посперечатися з оним»
– західноєвропейський літописець XVIІ століття
І сила, і розум
Запорізький козак, який проводив більше половини свого життя у походах, цінував свого коня і любив його. У думах, що наспівували кобзарі, кінь був найріднішою істотою для українця: «У нього (козака) бідного сиротини, чорна бурка – його сват, сивий коник – його брат».
Зазвичай козаки були байдужі один до одного, проте до своїх коней січовики ставилися з великою ніжністю, довіряли їм найбільш сокровенні таємниці, ділилися з ними душевними переживаннями.
Коні також відрізнялися особливим відношенням до своїх господарів. Відомий історик Дмитро Яворницький писав про коней запорожців, що «ті були наділені надзвичайним розумом, силою і витривалістю»:
«Крикне, бувало, запорожець коневі «повзи», то він простягне передні ноги вперед, а задні назад, і повзе. А як почує свист козака, то відразу помчить до нього».
Смертельно поранений басурманською шаблею або кулею, козак просив коня – свого вірного друга – «розповісти» про загибель хазяїна в Січі і в далекій Україні. Загиблих у бою воїна і коня ховали разом. Причому часто-густо збруя похованого коня коштувала набагато більше, аніж спорядження і одяг його господаря.
Скакуни – на вагу золота
Проте не лише ліричні думи свідчать про особливе ставлення українців до коней. "Запорізькі козаки дбайливо утримують кінські заводи", – стверджував західноєвропейський мандрівник, що відвідав південь України в XVIІ столітті, – широкі степи із соковитою травою – ідеальне місце для вирощування коней». Про запорізькі угіддя говорили: «Там сіна – по коліна, свіжого пійла – по стійла». Отже, недивно, що землі навколо Січі були заповнені численними кінськими табунами.
Заможні козаки володіли сімома-десятьма сотнями скакунів, а особливо заможні – і того більше. За свідченням хронік, у 1712 році кримські татари під час раптового набігу захопили у полковника Опанаса Ковпака до семи тисяч коней. А останній кошовий отаман Запорізької Січі Петро Калнишевський тільки за один раз продав 14 тисяч своїх скакунів.
Українські коні користувалися підвищеним попитом. Їх охоче купували для ратних справ поляки, росіяни, турки і татари. Зазвичай гарний кінь виступав у ролі коштовного підношення. Так, козаки-запорожці, що перебували по службових справах у Санкт-Петербурзі, часто-густо надсилали на Січ листи, адресовані кошовому і старшині, з таким проханням:
«Найпокірніше просимо вашу вельможність і військову старшину прислати панові Н. пару цугових або одного верхового огира. Ану ж вони нашу справу до Сенату швидше довезуть».
6 - 7 травня 2018 року. Проведено козацький похід верхом на конях під назвою «Козацька слава». Маршрут походу м. Славута - м. Корець Рівенської обл. – м. Славута. Протяжність маршруту 120 км. В поході приймало участь 16 козаків та 10 джурів.
16 - 18 травня 2018 року. Проведено козацький похід під назвою «Вояки УПА – наша слава». Маршрут походу м. Славута, - с. Стригани - м. Нетішин, - м. Остріг - м. Славута. Протяжність маршруту 110 км. В поході прийняло участь 22 козаки та 12 джурів.
1 - 6 серпня 2018 року організовано та проведено козацький похід верхом на конях з м. Славута до м. Почаїв, протяжність маршруту понад 350 км. В поході приймали участь 33 козаки та 5 джурів. В поході козаки Славутської Паланки супроводжували Почаївську Ікону Божої Матері в церковній ході. Відвідали Свято-Успенську Почаївську Лавру. Провели 3 зустрічі з жителями м. Острога, Кременця, Почаєва.
21 вересня 2018 року. З нагоди Дня міста Славути, козаки прийняли активну участь в цих заходах, сформували колону козаків піших та колону козаків верхом на конях, під козацьким прапором пройшлися перед центральною трибуною міста, де було багато гостей та вулицями міста.
Матеріали надані отаманом Хмельницького округу МГО "Козацтво Запорозьке" - Адміралом козацтва Василем СИДОРОМ
© 2022 МГО "Козацтво Запорозьке"
Пишіть нам: